У сучасних дослідженнях менеджменту багато уваги приділяється такій управлінській компетенції як емпатія. Ведуться суперечки, чи потрібна емпатія керівнику, якщо потрібна, то наскільки інтенсивно вона має проявлятися, і в яких саме ситуаціях.
Авторитетні видання «кричать» про необхідність емпатії у керівника, HR-менеджери намагаються аналізувати та розбиратися у визначеннях, а деякі керівники абсолютно щиро кажуть: - «Я не хочу їх (співробітників) розуміти, мені це не цікаво, нехай просто добре виконують свою роботу!»
А деякі HR навіть скаржаться на надмірну емпатичність керівників: їх, мовляв, співробітники розжалобити - «накрутять» - а керівники приходять безпідставно вимагати блага для свого відділу.
Що таке емпатія? Чи справді вона необхідна в управлінні, чи це черговий тренд?
Емпатію розглядають як один з аспектів міжособистісного емоційного інтелекту. Якщо звернутися до визначення емпатії, то можемо знайти таке: Емпатія (від грец. empatheia - співпереживання) - осягнення емоційного стану, проникнення-співчуття в переживання іншої людини. (Психологічний словник)
Пол Екман у своїй книзі «Психологія емоцій» визначає три види емпатії:
- когнітивну - усвідомлення нами того, що відчуває інша людина;
- емоційну - коли ми відчуваємо те саме, що відчуває інша людина;
- співчутливу - коли ми хочемо допомогти іншій людині впоратися із ситуацією та її емоціями.
Що дає розвинена емпатія керівнику?
Насамперед - розуміння емоційного стану іншої людини. Люди керовані емоціями набагато сильніше, ніж можна собі уявити. Згадаймо хоча б те, наскільки в деякі моменти життя настрій людини впливає на її робочу ефективність. Розуміючи почуття своїх співробітників, керівник може об'єктивно оцінювати їхній емоційний стан, обирати правильний тон і час для обговорення проблемних ситуацій, контролювати і регулювати емоційну інтенсивність своїх комунікацій.
Керівник із високо розвиненою емпатією розуміє людей і зчитує атмосферу в команді. Може «увійти в становище», проявивши в потрібний момент співчуття. Своєчасно вирішує конфлікти, прогнозуючи емоційну сумісність і реакції різних людей на ті чи інші події. Відчуває потенціал своїх людей, їхню емоційну залученість і готовність до різного рівня завдань. Емпатичні керівники емоційно чутливі й тому легкі в комунікації. Саме емпатія керівника може бути основою тієї сприятливої атмосфери в команді або того, що прийнято називати «харизмою керівника».
Емоційно ж «глухі» керівники ризикують зіткнутися з цілою низкою проблем. Наприклад, таких як надмірний рівень конфліктності в команді, на який керівник не вважатиме за потрібне реагувати, сподіваючись, що все само собою владнається. Або ж сам зможе стати джерелом конфліктів. Усім відома особливість команд «дружити проти когось». Цим «кимось» цілком може стати неемпатичний керівник, який не розуміє потреб людей і команди загалом. Керівник із низькою емпатією може триматися відокремлено, зберігаючи тільки формальні стосунки зі своїми підлеглими, побоюючись довіряти людям, делегувати їм складні робочі завдання - тим самим заганяючи себе в постійні цейтноти. Він може не цікавитися настроями, потенціалом своїх підлеглих і не виховувати фахівців, які можуть з часом стати його заміною.
Часто керівники, які усвідомлюють брак емпатії у своєму емоційному інтелекті, ставлять собі запитання, як же можна розвинути емпатію? Є ціла низка рекомендацій для її розвитку, ми спробуємо дати кілька найбільш дієвих методів.
По-перше, важливо розуміти, що основою емпатії є самоусвідомлення - тільки розуміючи свої емоції, ми можемо «впізнавати» і відстежувати їх в інших. Для розвитку емпатії потрібно тренувати розуміння своїх емоцій, рівня їхньої інтенсивності, своїх реакцій у різних, як позитивних, так і негативних, ситуаціях.
По-друге - спостерігати і намагатися зрозуміти емоційні переживання та реакції людей у різних ситуаціях. Але головне - намагатися емоційно «співналаштовуватися» з іншими, намагатися відчути те, що відчувають вони. Саме це і є основою справжньої емпатії - глибинне співчуття іншим людям.
Третє: спостерігайте за невербальною комунікацією людей. Адже емоційні відтінки найчастіше передаються саме невербально. Для розвитку своєї компетентності в розумінні невербальних сигналів людей незамінною буде книжка Алана Піза «Мова Рухів Тіл» - обов'язково ознайомтеся з нею. Для багатьох керівників вона вже заслужено стала настільною.
Четверте - розширюйте свою «палітру» емоційних переживань. Тут на допомогу прийдуть фільми про почуття та емоції, театр, музика - всі види мистецтва, які показують емоції, відкривають їхній глибинний сенс, вчать нас краще розуміти свої емоційні переживання, а відтак - емоційні переживання тих, хто нас оточує.
Авторка: Ольга Петрова - бізнес-тренерка, коуч, сертифікована аналітикиня Емоційного Інтелекту TTI Success Insights (USA).